Сколько стоит Лермонтов ГАШИШ Alpha-PVP Меф мяу мяу МАРИХУАНА

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Братиш, ты не представляешь, что произошло вчера со мной! Короче, как всегда я чалдонил по улицам своего квартала, рифмы в голове, диктуют мне настроение, а музыкальные биты - ритм моей жизни. И тут, по пути к моему обычному дилеру, меня словно настигла вдохновение с высоты ох**нного трипа.

Зашел я в поработать, получить свои закладки, чтобы потом наконец-то устроить охраннику настоящий мортал комбат с его самоуверенностью. Вот только на этот раз я решил реализовать этот план на полном новом уровне. Я твердо решил - наменяю дистиллят ТГК!

Да, в курсе, дорогой, ты, наверняка, слышал о такой сумасшедшей штуковине. Это высший пилотаж, бой, который можно разыгрывать только на овердо**ме. Слушай, я вкратце тебе все расскажу, чтоб ты знал, о чем я говорю. Дистиллят ТГК - это как кавычечки над буквами вселенского муравейника, которые расставляются, чтобы все было понятно и ясно.

Значит, я заходу в эту дымную тусу, где все выглядят, как из другого измерения. Раскладываю свои харопы, достаю свой чек, приглядываюсь к этому дистилляту ТГК. Мой человек, скручивающий эти закладки, подмигнул мне в касание, типа "только для тебя, мой космический наркоман!".

И я, не сомневаясь, сразу поставился. Иньекция, сука, как внизу бита. Погружаюсь в свой мир, словно космонавт с дистортирующей пространство планеты. Вот так вот, без лишних слов, дорогой, я попадаю на следующий уровень экстаза.

А теперь включай воображение - смотришь на меня, и я словно наркотик! Все мои движения оживают, становятся прыткими, как самый чертов джангл! Я летаю, словно граффити на битбоксе, спускаясь все ниже и ниже в музыкальное бездо**мье.

Туса продолжается, и я словно курил хэшис на паровозе, х*ярясь с сырым кокаином, прокачиваю свои рифмы, словно орда бэт-планов на наркополэ.

Но вот эта с*ка у охранника, он смотрит на меня свысока! Он думает, что сможет меня дубасить и остаться целым. Но нет, брат, не сегодня! Я вижу его слезы, словно маяк в океане, и решаю, что пора закончить этот боевик.

Так что включаю все свои суперспособности, словно ниндзя-панду, и начинаю устраивать ему мортал комбат! Вокруг горят световые мечи, словно сигареты после десятого чека. Я бью, пинаю, но ему все равно не просто отдам свои закладки!

Охранник кричит, я ржу, мы словно боевые корабли в космосе, а рифмы мои становятся все мощнее, словно басы в сабвуфере. Я достаю своего микрофона, он падает на пол, и я проигрываю ему последний трек из моего рэп-альбома.

И вот, наконец-то, это конец. Охранник лежит на полу, словно стоп-кадр после самой эпичной сцены. Я победил, я выиграл мортал комбат нашего времени. Вопрос лишь в том, достойны ли другие участники этой битвы, чтобы принять вызов.

Так что, дорогой, когда-нибудь, возможно, я приглашу тебя на свою территорию, и мы вместе устроим настоящую войну с участием дистиллята ТГК и охранника, который не может просто так взять и отобрать все чеки. Помни, брат, весь этот мир - лишь мои закладки, и я решаю, когда и как они раскрываются перед миром!